Людина читає опис послуги, знаходить потрібний абзац і вирішує перейти на зручнішу мову. Якщо перемикач повертає її на головну, вона отримує не переклад, а новий пошук. Для нас це головний тест багатомовного сайту: чи продовжується розмова з відвідувачем після зміни мови?
Починати з карти відповідників
Перед перекладом варто скласти перелік сторінок і визначити їхні відповідники. Одна послуга, одна стаття, одна сторінка про студію мають утворювати зрозумілі групи. Спільний ідентифікатор матеріалу зручніший за здогадку за схожим заголовком: назва після природної адаптації може помітно змінитися.
Перевірку легко провести на архіві журналу: відкрити конкретний матеріал, змінити мову й переконатися, що збереглася тема, а не лише оформлення. Далі варто пройти зворотний шлях. Це невеликий сценарій, але він виявляє загублені відповідники краще, ніж підрахунок прапорців у шапці.
Переклад не закінчується основним текстом
Заголовок і кілька абзаців ще не роблять сторінку повноцінною мовною версією. Підписи зображень, кнопки, повідомлення форми, назви розділів, пояснення перемикача звуку та текст закриття діалогу теж беруть участь у розмові. Коли вони раптово змінюють мову, відвідувачу доводиться самостійно з’єднувати частини інтерфейсу.
Ми розділяємо редакційний список на зміст і службові стани. У першому перевіряємо сенс, терміни та тон. У другому відкриваємо меню, помилку, галерею й допоміжні елементи. Для форм корисний окремий розбір повідомлень, які допомагають виправити помилку. Перекладати потрібно й ці короткі репліки, а не залишати їх на потім.
Назва мови важливіша за декоративний знак
Прапорець може бути знайомим візуальним орієнтиром, але він позначає країну, а не весь мовний простір. Тому поруч потрібна назва мови, бажано в її власному написанні. Поточний вибір має бути помітним без наведення миші, а список має відкриватися і з клавіатури.
Довгі назви перевіряємо на вузькому екрані, не стискаючи їх до нечитабельних скорочень. Якщо список не вміщується, краще дати йому контрольоване прокручування, ніж закривати ним важливі кнопки. Докладніше про такий спосіб перевірки можна прочитати в матеріалі про клавіатурну навігацію та видимий фокус.
Дві технічні позначки з різними завданнями
W3C радить задавати основну мову через атрибут lang елемента html, а іншомовні фрагменти позначати окремо. Це опис мови вмісту.
За рекомендаціями Google, кожна мовна версія вказує на себе та відповідники через повні URL; зв’язки між версіями мають бути взаємними.
Такі налаштування перевіряємо окремо від людського досвіду: правильний технічний список не виправить кнопку, що веде не туди. І навпаки, зручний перемикач не замінює узгоджених адрес та метаданих. Це не обіцянка індексації чи певного місця в пошуку.
Оновлення матеріалу стосується всіх версій
Після запуску важливо не розділити сайт на кілька різних за актуальністю видань. Коли змінюється опис послуги, контакт або суттєве пояснення, потрібен короткий список мовних версій для перевірки. Дату оновлення варто пов’язувати з реальною редактурою, а не просто з повторною збіркою.
Наш практичний порядок простий: спочатку узгодити зміст, потім оновити всі відповідники, перевірити переходи й лише після цього публікувати цілісний пакет. Так переклад залишається частиною роботи над сайтом, а не декоративним шаром. Хороший результат відчувається непомітно: людина обирає іншу мову і продовжує з того місця, де була.